Дуже крута стаття про виховання дітей та подолання основних проблем у вихованні/навчанні. Описані як основні проблеми, так і шляхи їх вирішення, що набагато важливіше. І я повністю погоджуюся з автором.
Я чую одне й те ж від кожного вчителя, якого зустрічаю. Як професійний терапевт я бачу зниження соціальної, емоційної та академічної активності у сучасних дітей і водночас – різке збільшення кількості дітей зі, які погано навчаються та мають інші порушеннями.
⠀
Як ми знаємо, наш мозок піддатливий. Завдяки довколишньому середовищу ми можемо зробити наш мозок «сильнішим» або «слабшим». Я щиро вірю, що, попри всі наші найкращі намагання, ми, на жаль, розвиваємо мозок наших дітей в невірному напрямку.
І ось чому:
⠀
1. Діти отримують все, що хочуть і коли хочуть
«Я голодний!» – «Зараз куплю щось перекусити».
«Я хочу пити!» – «Ось автомат з напоями».
«Мені нудно!» – «Візьми мій телефон».
⠀
Здатність відкласти задоволення своїх потреб – це один з ключових чинників успіху. Ми хочемо зробити наших дітей щасливими, але, на жаль, ми робимо їх щасливими лише зараз і нещасними – в довгостроковій перспективі.
⠀
Уміння відкласти задоволення своїх потреб означає здатність функціонувати в стані стресу.
Наші діти поступово стають менш підготовленими до боротьби навіть з незначними стресовими ситуаціями, що в підсумку стає величезною перепоною для подальшого успіху у житті.
⠀
Ми часто бачимо нездатність дітей відкласти задоволення своїх бажань в школі, торговому центрі, ресторані та магазині іграшок, коли дитина чує «Ні», тому що батьки навчили її мозок негайно отримувати все те, що він хоче.
⠀
2. Обмежена соціальна взаємодія
У нас багато справ, тому ми даємо нашим дітям гаджети, щоб вони теж були зайняті. Раніше діти грали на вулиці, де в екстремальних умовах розвивали свої соціальні навички. На жаль, гаджети замінили дітям прогулянки на свіжому повітрі. До того ж технології зробили батьків менш доступними для взаємодії з дітьми.
Телефон, який «доглядає» за дитиною замість нас, не навчить її спілкуватися. У більшості успішних людей розвинені соціальні навички. Це пріоритет!
Мозок схожий до м’язів, які навчаються та тренуються. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина вміла їздити на велосипеді, ви навчаєте її кататися. Якщо ви хочете, щоб дитина вміла чекати, її потрібно навчити терпіння. Якщо ви хочете, щоб дитина вміла спілкуватися, необхідно соціалізувати її. Те ж саме стосується й всіх інших навичок. Немає жодної різниці!
3. Нескінченні веселощі
Ми створили для наших дітей штучний світ. У ньому немає нудьги. Як тільки дитина затихає, ми біжимо розважати її знову, тому що інакше нам здається, що ми не виконуємо свій батьківський обов’язок.
Ми живемо у двох різних світах: вони у своєму «світі веселощів», а ми в іншому, «світі роботи».
Чому діти не допомагають нам на кухні чи в домі?
Чому вони не прибирають свої іграшки?
Це проста монотонна робота, яка тренує мозок функціонувати під час виконання нудних обов’язків. Це той самий «м’яз», який потрібен для навчання в школі.
Коли діти приходять у школу і настає час для письма, вони відповідають: «Я не можу, це занадто складно, занадто нудно». Чому? Тому що «м’яз» працездатності не тренується нескінченними веселощами. Він тренується тільки під час роботи.
4. Технології
Гаджети стали безплатними няньками для наших дітей, але за цю допомогу потрібно платити. Ми розплачуємося нервовою системою наших дітей, їх увагою і здатністю відкласти задоволення своїх бажань.
Повсякденне життя в порівнянні з віртуальною реальністю нудне.
Коли діти приходять в школу, вони стикаються з голосами людей та адекватною візуальною стимуляцією на противагу графічним вибухам та спецефектам, які вони звикли бачити на екранах.
Після годин віртуальної реальності дітям все складніше обробляти інформацію в школі, тому що вони звикли до високого рівня стимуляції, який надають відеоігри. Діти не здатні обробити інформацію з нижчим рівнем стимуляції, і це негативно впливає на їх здатність вирішувати академічні завдання.
Технології також емоційно віддаляють нас від наших дітей та наших сімей. Емоційна доступність батьків – це основна «поживна речовина» для дитячого мозку. На жаль, ми поступово позбавляємо наших дітей цього.
5. Діти правлять світом
«Мій син не любить овочі». «Їй не подобається рано лягати спати». «Він не любить снідати». «Вона не любить іграшки, але добре розбирається в планшеті». «Він не хоче одягатися сам». «Вона лінується їсти сама».
Це те, що я постійно чую від батьків. Відколи діти диктують нам, як їх виховувати? Якщо надати це їм, все, що вони будуть робити – їсти макарони з сиром і тістечка, дивитися телевізор, грати на планшеті та ніколи не будуть лягати спати.
Як ми допомагаємо нашим дітям, якщо даємо їм те, що вони хочуть, а не те, що добре для них?
Без правильного харчування та повноцінного нічного сну наші діти приходять в школу роздратованими, тривожними та неуважними.
Крім того, ми відправляємо їм неправильне послання.
Вони звикають, що можуть робити все, що хочуть, і не робити того, що не хочуть. У них відсутнє поняття – «треба».
На жаль, щоб досягти наших цілей в житті, нам часто треба робити те, що необхідно, а не те, що хочеться.
Якщо дитина хоче втупити до ВНЗ, їй необхідно вчитися. Якщо вона хоче бути футболістом, необхідно тренуватися щодня.
Наші діти знають, чого хочуть, але їм важко робити те, що необхідно для досягнення цієї мети. Це зумовлює недосяжні цілі та розчарування.
Тренуйте їх мозок!
Ви можете тренувати мозок дитини та змінити її життя так, що вона стане успішнішою в соціальній, емоційній та академічній сферах.
Ось як:
1. Не бійтеся встановлювати рамки
Діти потребують їх, щоб вирости щасливими та здоровими.
– Складіть розклад вживання їжі, часу сну та часу для гаджетів.
Думайте про те, що добре для дітей, а не про те, чого вони хочуть або не хочуть. Пізніше вони скажуть вам спасибі за це.
Виховання – важка робота. Ви повинні бути креативними, щоб змусити дітей робити те, що добре для них, хоча здебільшого це буде повна протилежність тому, що їм хочеться.
– Дітям потрібен сніданок та поживна їжа. Їм необхідно гуляти на вулиці та лягати спати вчасно, щоб наступного дня прийти в школу готовими вчитися.
– Перетворіть те, що їм не подобається робити, у веселощі, в емоційно-стимулюючу гру.
2. Обмежте доступ до гаджетів та відновіть емоційну близькість з дітьми
Подаруйте їм квіти, посміхніться, полоскочіть їх, покладіть записку в рюкзак або під подушку, здивуйте, запросивши на обід після школи, танцюйте разом, плазуйте разом, бийтеся подушками.
– Влаштовуйте сімейні вечері, грайте в настільні ігри, вирушайте на прогулянку разом на велосипедах та гуляйте з ліхтариком ввечері.
3. Навчіть їх чекати!
– Нудьгувати – нормально, це перший крок до творчості.
– Поступово збільшуйте час очікування між «я хочу» і «я отримую».
Намагайтеся не використовувати гаджети в машині та кафе і навчіть дітей чекати, розмовляючи або граючи.
– Обмежте постійні перекуси.
4. Навчіть свою дитину виконувати монотонну роботу з раннього віку, оскільки це основа для майбутньої працездатності
– Складати одяг, прибирати іграшки, вішати одяг, розпаковувати продукти, заправляти ліжко.
– Будьте креативними. Зробіть ці обов’язки веселими, щоб мозок асоціював їх з чимось позитивним.
5. Навчіть їх соціальних навичок
Навчіть ділитися, вміти програвати та вигравати, хвалити інших, говорити «спасибі» і «будь ласка».
Можу сказати, що діти міняються в той момент, коли батьки змінюють свої підходи до виховання. Допоможіть своїм дітям досягти успіху в житті шляхом навчання та тренування їх мозку, поки не стало пізно.
Порада 1 . Найкращий варіант партнерської взаємодії – застосування рефлексії (висловлювання своїх почуттів в тій чи іншій ситуації). Фрази, які рекомендовано висловлювати: “Мені сьогодні було важко спілкуватися, співпрацювати з вашою дитиною” замість “”дитина погано себе вела, дитина не виконала завдання”
Порада 2. У зверненні до батьків проговорювати фрази : “допоможіть мені розібратися”, “тільки з вами ми можемо це вирішити”, “у мене є надія, що ви мені допоможете”. Головне бути як найбільш відвертими та доброзичливими. Пам’ятайте! Кінцевий результат – допомога дитині.
Порада 3. Проведіть з батьками вправу “Моя дитина”. Завдання батькам: спочатку пропишіть позитивні сторони дитини, потім, які складності у спілкуванні з своєю дитиною. Примітка. Намагайтесь уникати словосполучення “негативні сторони”. Ідея: усвідомлення батьками ще більш глибокого пізнання своєї дитини. Можна обговорити методи виховання серед батьків.
Порада 4. Щоб краще розумітися з батьками, покажіть та розкажіть, як ви співпрацювали з їхніми дітьми. Як мотивували до навчання, як здружували дітей класу, як цікавилися захопленнями дітей та їх розвитком. Такий підхід покаже батькам, що ви хочете допомогти та потребуєте допомоги батьків.
Про те, як вчинити, щоб покращити комунікацію з дитиною і зробити так, щоб вона вас слухала і чула.
«Мені не вірять, коли я говорю батькам, що дитина хоче вас слухатися, хоче слідувати і бути для вас хорошою. Чому це так? Тому що ви для дитини альфа і омега, ви його опора і підтримка. Без вашої турботи маленькій людині не вижити, і тому її поведінка – інстинктивна потреба бути поряд зі своїм дорослим. Не дивлячись ні на що. І чим молодша дитина, тим це актуальніше.
Коли дитина зайнята своєю грою, не відгукується на вас – що робити? Де ж та прихильність, про яку я говорю? Справа в тому, що дослідницька поведінка (гра зокрема) і поведінка прихильності знаходяться на різних полюсах. Коли з прихильністю все добре, коли дитина відчуває себе в безпеці і в надійних взаєминах, вона прагне пізнавати світ.
№ 1. Гарна новина
Коли дитина захоплена активною грою, це говорить про хороші взаємини з вами, про високий пізнавальний інтерес і жадобу знань.
«Я її кличу-кличу, а вона ….» Не трактуйте поведінку дитини як ігнорування, «це вона на зло», «хоче до сказу мене довести». У маленької дитини ніколи такої мети немає. Так, вона зайнята чимось вкрай для неї захоплюючим і може не чути крик з іншої кімнати (ви ж так робите, правда?)
Для того, щоб дитина вас почула, її увагою треба «заволодіти».
Що значить «заволодіти»?
Важливо потрапити в поле зору дитини, вловити на собі її увагу, попросити її подивитися на вас – встановити візуальний (зоровий) контакт, посміхнутися їй, можливо кивнути. Коли це вийшло, взяти за руку. Іноді може бути корисно трохи ласкаво по-масажувати долоні, для того щоб активізувати увагу і включеність в поточний момент. Для більш старших діток може бути корисно почати трохи здалеку, увійти в контакт – «Як ти відчуваєш себе? Як настрій? Чим зайнятий?” «Заволодіти» увагою – не означає «командувати» увагою.
№ 2 Гарна новина
Дитина хоче вас слухатися. Вона вам довіряє. Ви для неї дуже важливі.
Коли вам вдалося звернути увагу дитини на вас, скажіть, що ви хотіли. Добре, коли ваше прохання чи інструкція буде максимально короткою і зрозумілою. Приберіть з вашої мови «я тобі вже 100 раз сказала», «скільки можна повторювати», «я кричу вже півгодини», «ну хіба ти не чув, я ж тебе просила 5 хвилин назад прибрати іграшки» і все в такому дусі. Навіть якщо так і було. Коротко і зрозуміло «Йдемо за стіл», «Іди мити руки», «Забери іграшки», «Одягайся»
І тут теж нюанс (чим молодша дитина, тим це актуальніше) – розбивайте завдання на більш прості завдання. Це з меншою ймовірністю викличе протест. Замість «одягайся» маленькій дитині можна сказати «одягай колготки». Замість «прибирай іграшки» – «поклади кубики в коробку». Замість «збирайся» – «візьми відерце». Просто і зрозуміло.
№ 3 Гарна новина
Похвала працює.
Ми схильні ігнорувати хорошу поведінку, приймаючи її як належне, а послух – як перемогу батьківського авторитету. Хваліть дитину, коли у неї вийшло відірватися від гри, підійти до вас, коли вона сама поклала один кубик в коробку, пригледіла за сестричкою, утрималася і не втекла/кинула/порвала. Це не проста історія для дитячого мозку. Формування таких складних функцій, як саморегуляція і самоконтроль, разом з плануванням і передбаченням майбутнього, триває до 21-25 років.
Діти не прийшли в цей світ, щоб тріпати вам нерви. Допоможіть їм слухатися вас!
(!)Шановні колеги(!) Зверніть увагу!
Науковими співробітниками УНМЦ практичної психології і соціальної роботи НАПН України підготовлено практичний посібник
✅ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ФОРМУВАННЯ ДЕМОКРАТИЧНИХ ЗАСАД ТА ПРОФІЛАКТИКИ І РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ У ЗАКЛАДІ ОСВІТИ
✅У практичному посібнику запропоновано інноваційні технології методичного забезпечення професійної діяльності практичних психологів і соціальних педагогів закладів освіти. Методичні інструменти створено на основі методології проєктно-технологічного підходу, який останніми роками застосовується в УНМЦ практичної психології і соціальної роботи.
Національна академія педагогічних наук України
https://lib.iitta.gov.ua/729197/1/psyholog-suprovid.pdf
| Шановний колего! Просимо Вас відповісти на запитання анкети, що стосуються психологічних аспектів організації педагогічної діяльності. Анкетування допоможе Вам зрозуміти власні перспективи особистісно-професійного розвитку. |
| 1. Чи є у вас потреба поповнити власні психологічні знання, вміння, навички?
Так Ні 2.Чи вважаєте ви себе достатньо психологічно обізнаною людиною? Так Ні 3.Як ви вважаєте, наскільки сьогодні для системи освіти України є актуальною проблема розвитку психологічної компетентності вчителя? _____________________________________________________________________
5.Чи задоволені ви як шкільний вчитель своєю психологічною підготовкою?
|
| 7. Як ви розумієте поняття «психологічна компетентність» – спробуйте дати визначення
_____________________________________________________________________
Зовсім не компетентний 1__2__3__4__5__6__7__8__9__10 абсолютно компетентний
Зовсім не обізнаний 1__2__3__4__5__6__7__8__9__10 абсолютно знаю все
Зовсім не компетентний1__2__3__4__5__6__7__8__9__10 абсолютно компетентний
__________________________________________________________________
_______________________________________________________________
_______________________________________________________________ |
| Стать ____Вік _____Стаж педагогічної роботи ___ |
| Фахова освіта ______________________________________________________ |
